ОЦЕЛО́Т, а, ч. Велика дика кішка з коричнюватою або жовтувато-сірою плямистою шкурою, що водиться в Центральній та Південній Америці і має промислове значення як хутровий звір. В Центральноамериканській підобласті досить поширений оцелот (Посібник з зоогеогр., 1956, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 828.