ОЦИНКО́ВКА, и, ж., мет. 1. рідко. Дія за знач. оцинкува́ти, оцинко́вувати.
2. Шар цинку, що покриває поверхню металу, металевого виробу і захищає його від корозії.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 828.