ОЧЕНЯ́ТА, я́т, мн. Зменш.-пестл. до о́чі. За карії оченята, За чорнії брови Серце рвалося, сміялось, Виливало мову (Шевч., І, 1963, 48); Дитя дивилось темно-карими оченятами на Марію і посміхалось (Цюпа, Назустріч.., 1958, 440); * Образно. Синій пролісок в траві Підводить оченята (Мал., Звенигора, 1959, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 830.