ОЧЕРЕТУВА́ТИЙ, а, е. Порослий очеретом. Вужача, звичайна степова річка.. з очеретуватим берегом і похилими вербами, цього літа була не дуже широка (Юхвід, Оля, 1959, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 831.