ОЧИ́СНИ́Й, очи́сна́, очи́сне́.
1. Який робить чистим, очищає від чого-небудь. * Образно. В кривавій темряві пройшла гроза очисна, І в муках боротьби нова зросла отчизна (Рильський, II, 1960, 301); // перен. Який приносить моральне очищення, прощення; покутний. Очисна жертва.
2. спец. Признач. для очищення чого-небудь. Для очищення насіння кормових трав і деяких дрібнонасінних культур є багато спеціальних очисних машин (Бур’яни.., 1957, 226); Кимось наполохані, п’ятеро диких кабанів.. потрапили в глибокі відстійники очисних споруд на околиці Чернівців (Рад. Укр., 19.XII 1971, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 831.