ОЧМАНІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. очмані́ти. Бій почався до схід сонця і тривав уже до очманіння довго (Гончар, Таврія.., 1957, 607); До очманіння в голові гуде, лящить (Стельмах, І, 1962, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 834.