ОЧНИ́ЦЯ, і́, ж., розм. Те саме, що О́чна я́мка (див. о́чний). Кістяк насмішкувато підморгнув порожнявою очниць (Збан., Курил. о-ви, 1963, 27); Над його сухим, з глибокими очницями обличчям нависає копичка переспілого волосся (Стельмах, II, 1962, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 835.