ОЧУТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм., рідко. Те саме, що очу́ти́тися. Він і стрепенеться од того слова її і мов очутіє, заговорить до неї, жалувати стане (Вовчок, І, 1955, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 836.