ОЧУХРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що обчухра́ти. Вільшанські схизмати По три сім’ ї, по чотири Живуть в одній хаті. Ми це знаєм, бо ми самі їх так очухрали (Шевч., І, 1951, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 836.