П’ЯНИ́ЧЕНЬКА, и, ч. і ж., зневажл. Те само, що п’яни́ця. Мала мати одну дочку Та й купала у медочку.. Щастя-долі не вгадала, За п’яниченьку оддала (Укр.. лір. пісні, 1958, 399).
◊ Гірки́й п’яни́ченька див. гірки́й.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 418.