П’ЯНЮ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що п’янки́й. І ллється аромат гарячий, наркотичний З п’янючих тубероз, розкішних орхідей (Крим., Вибр., 1965, 55); Які є слова, Які в у людства слова! Здається, почуєш — Піде обертом голова. Отакі є п’янючі слова (Мур., Осінні сурми, 1964, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 419.