П’ЯТАЧКО́ВИЙ, а, е, розм. Прикм. до п’ятачо́к. — Він і говорить: «А що, якби ми заграли у двадцять одно по п’ять крейцерів?» Ну, й почали дутися у це п’ятачкове двадцять одно (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 420.