ПА́ДЛИНА, и, ж., діал. Падаль. У тебе [галки] очі ясні на падлину (Фр., XI, 1952, 281); * У порівн. Тото місто стоїть посеред сіл, як скостеніле село, як падлина вонюче, як смітник цілого повіту (Стеф., І, 1949, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 13.