ПАЛКЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до палки́й. В кострі був зложений сухенький [очерет], Як порох був уже палкенький, Його й держали на підпал (Котл., І, 1952, 86); Палкеньку пісню соловей співає, аж омліває (У. Кравч., Вибр., 1958, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 31.