ПАЛЬ, і, ж., діал. Паля. Сильна хвиля підхопила човен і кинула його на паль (Коцюб., І, 1955, 393).
На паль садови́ти (саджа́ти, сади́ти, посади́ти, збива́ти, зби́ти і т. ін.) — те саме, що На па́лю садови́ти (саджа́ти, сади́ти, посади́ти, збива́ти, зби́ти і т. ін.) (див. па́ля). [Р-д:] Не трибунал конгрес, на жаль, І не посадить вас на паль… (Олесь, Вибр., 1958, 429); Ста́ти мов (як і т. ін.) паль — заклякнути, стати непорушно (від страху, відчаю, здивування і т. ін.). Приведена стала мов паль. Чи страх обезсилив, чи жаль? (Фр., XIII, 1954, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 33.