ПАНАГІ́Я, ї, ж. Оздоблений прикрасами нагрудний знак православних єпископів, який носять на ланцюжку. На йому лисніла проти сонця шовкова фіолетова ряса, а на грудях блищала панагія (Н.-Лев., III, 1956, 193); Сховав [владика] за пазуху наперсного хреста і діамантову панагію (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 42.