ПАНИЧЕ́НЬКО, а, ч. Зменш.-пестл. до пани́ч. З-за калини, з-за ялини Вітер повіває; Молоденький паниченько З бурси утікає (Щог., Поезії, 1958, 479).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 44.