ПА́ННОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до па́нна. Чому вона мусить так тяжко працювати на шматок хліба,.. коли панночка, дочка дідича, живе в розкоші, нічого не роблячи? (Коцюб., І, 1955, 97); Поїхав, неборак [пан], відпочивати на чужинські цілющі води та й там вдруге одружився на чарівній панночці, батько якої з широким аристократичним умінням розтринькував до решти статки своїх дідів (Стельмах, І, 1962, 233); Човен пристає до берега і з нього виходять Орест, Милевський, Острожин, Соня і дві панночки (Л. Укр., II, 1951, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 47.