ПАНОРА́МНИЙ, а, е.
1. Стос. до панорами (у 1-3, 6 знач.). Більшість байок І. Сварника засновані на глибоких, панорамних алегоріях (Вітч., 8, 1967, 195); Книжка В. Петровського "Мистецтво панорам і діорам" цікава тим, що вона є першою в радянському мистецтвознавстві спробою зібрати відомості з історії панорамного і діорамного живопису, синтезувати їх (Літ. Укр., 10.IX 1965, 3).
2. Пов’язаний із зніманням або показуванням фільмів на великих екранах, яке наближає сприйняття кінозображення до умов реального бачення. Панорамне кіно ефектне, але складне у виробництві та демонстрації. Таке кіно знімається одночасно трьома спеціальними апаратами (Знання.., 3, 1966, 21); Панорамний фільм.
∆ Панора́мна зйо́мка — спосіб кінозйомки, при якому поступово повертають кінозйомочний апарат навколо вертикальної або горизонтальної осі для охоплення безперервною зйомкою великого простору; Панора́мний кінотеа́тр — приміщення, пристосоване для демонстрації панорамних фільмів.
3. спец. Який має оптичний пристрій для широкого охоплення горизонту при спостереженнях. Панорамний перископ; Панорамний приціл.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 48.