ПА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до пан, па́ні 1, 2. Віковічна боротьба двох станів, панського й мужичого, .. ніколи не кінчалась (Коцюб., І, 1955, 335); // Належний панові, пані. І сниться їй той син Іван І уродливий і багатий, Уже засватаний, жонатий — На вольній, бачиться, бо й сам Уже не панський, а на волі (Шевч., II, 1953, 287); — Самі зібралися, щоб у жнива бастувати. То мені треба було побігти в панський двір скликати челядь та й тих, які в лісі працюють (Стельмах, І, 1962, 550); // Власт. панові, пані. Життя Мар’їне, як на долоні, стояло перед нею, гірке та непривітне, зламане панськими вчинками (Мирний, III, 1954, 171); Мені здається, чи не походить ся думка про "дві правди" ще й від панського страху перед освіченим мужиком (Л. Укр., V, 1956, 143); Від панського світогляду ділила Юрчика непереходима пропасть, і що там, за тою пропастю, діється, яким законам коряться оті дивні двоногі істоти, що так скидаються цілком на людину, — о тім не мав Юрчик найменшого поняття (Хотк., II, 1966, 265); // Признач. для пана, пані, розрахований на пана, пані. Ще до обіда, перед панським другим сніданком, панна Юзя пробігла мазурковим кроком по довгій жовтенькій, мов золотій, стежці до альтанки (Л. Укр., III, 1952, 666); І піп з хрестом в руці давав нам ніж у руки і за об’їдки з панського стола на брата брата слав під молитовні звуки, й морями наша кров в сліпій борні текла (Сос., І, 1957, 51); // Такий, як у пана, пані. Старі ворота поламав Чіпка, а приробив дощані, панські (Мирний, І, 1949, 368); — Ходіть допоможете його [пацю] злапати. Нинька мусимо мати вечерю не хлопську, а панську (Тют., Вир, 1964, 352); // перен., ірон., зневажл. Благородний, делікатний і т. ін. Вигнав надвір квочку з курчатами і прищикнув одно дверима так, що воно запищало, як навіжене. — Яке панське! — лаяв його Йонька, всідаючись під хатою клепати коси (Тют., Вир, 1964, 223).
Па́нська робо́та — робота на панів. "Будь покірна, — наказують, — та до роботи панської щира!" І чудно, і сумно було Олесі таке слухати! (Вовчок, І, 1955, 27); Мартошині коноплі марнувались нетіпані через панську роботу (Л. Укр., III, 1952, 636); Па́нські при́мхи (жа́рти і т. ін.) — поведінка, звички і т. ін. панів, зумовлені їх зверхністю і розбещеністю. Його погляди так слабо в’язалися з порожнім життям, його демократизм так трудно було припасувати до панських примх, занадто дорогої одежі і т. ін., що я просто не няв йому віри (Коцюб., І, 1955, 253); Сьогодні пан Чорнокнижник був у препаскудному настрої: нова покоївка не зрозуміла панського жарту про суд і замість трьох поцілунків одміряла йому одного ляпаса (Стельмах, І, 1962, 447).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 50.