ПАНТОМІ́М, а, ч.
1. У стародавній Греції і Римі — танцювально-мімічна вистава, звичайно на міфологічний сюжет. Спорідненою мімові формою, однак витвором суто староримського походження, був пантомім (Мист., 3, 1968, 8).
2. Актор, який, міняючи костюм і маску, послідовно зображував усіх персонажів у такій виставі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 51.