ПАНІРО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до панірува́ти.
2. у знач. прикм. Обваляний у борошні або в мелених сухарях (про м’ясо, рибу і т. ін.). З риби виготовляють натуральні, паніровані кускові і рублені півфабрикати (Технол. пригот. їжі, 1957, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 46.