ПАНІ́ЧНО. Присл. до пані́чний. Він панічно боявся будь-якого суду над собою (Мур., Свіже повітря.., 1962, 175); Військо австрійське панічно залишило поле бою і лише завдячуючи Кутузову не було винищене й полонене Наполеоном (Кочура, Зол. грамота, 1960, 364); * Образно. Слухаю — чогось панічно над хатою зашумів ліс, ніби, зірвавшись з коріння, тікав кудись (Вас., II, 1959, 329).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 47.