ПАРИ́СТИЙ, а, е.
1. Те саме, що па́рний 1-3. А то візьметься за роботу — Із глини будувать хатки — Аж очі світяться: достоту Паристі на вікні свічки (Рильський, II, 1946, 21); Одного [хлопця] пан знайшов-таки в своєму селі, а другого довго підбирав під стать по других селах, як от підбирають під масть паристі.. коні (Н.-Лев., І, 1956, 130); Бродили вулицями в шоломах паристі патрулі (Кач., II, 1958, 356).
2. Який підходить іншому за якими-небудь якостями (про людину), складає з іншим пару (див. па́ра17). Ти не маєш чоловіка, я — жінки. От ми й паристі… (Коцюб., І, 1955, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 69.