ПА́РИТИСЯ, рюся, ришся, недок.
1. Бути підданим дії пари, кип’ятку з метою очищення, розм’якшення і т. ін.; // Грітися, вигріватися чим-небудь теплим. Ввечері.. лежить [Іван] на печі вниз черевом — париться (Мирний, II, 1954, 110).
2. тільки 3 ос. Варитися за допомогою пари (див. па́ра21) в закритій посудині. Овочі паряться.
3. Піддавати своє тіло дії пари в гарячій лазні. Та й сам Еней, сподар, і паню Підмовив паритися в баню… (Котл., І, 1952, 78); В лазні ми з шофером парились самі (Ю. Янов., II, 1954, 8).
4. розм. Відчувати жару, спеку, знемагати від жари, спеки. Тіло його під сорочкою мокріло, парилось (Тют., Вир, 1964, 251); // перен. Старанно працювати над тим, що погано вдається, повільно посувається. [Римар:] Ну, друзі, відпочивайте з дороги, а я на хвилинку до будівників. З теплицями паримось (Стельмах, Зол. метелиця, 1955, 69); Піт виступив на засмалених лицях комсомольців, але бажання довести військкомові, що вони "можуть", змушувало їх паритися з рушницями (Кир., Вибр., 1960, 76).
5. Пас. до па́рити1 1-5.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 69.