ПАРЛАМЕНТАРИ́ЗМ, у, ч.
1. Система державного буржуазного управління, за якою законодавча влада належить виборному парламентові (у 1 знач.). Парламентаризм не усуває, а оголює суть найдемократичніших буржуазних республік, як органу класового гноблення (Ленін, 17, 1971, 20).
2. Участь якої-небудь партії в представницьких зборах уряду. Борючись з анархістами, які виступали проти участі в парламенті, Енгельс водночас застерігав німецьких соціал-демократів від зайвого захоплення парламентаризмом (Нова іст., 1957, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 71.