ПАРОВИ́Й1, а́, е́.
1. Прикм. до па́ра21. Парова сила; // Який служить для одержання, скупчення пари. У топці парового казана палали сухі дрова (Чорн., Визвол. земля, 1959, 124); // Який приводиться до дії силою пари. — Там, — у самій середині садка, — он бач високий димар — там у нас парова машина (Мирний, IV, 1955, 330); Кузня двигтить від важких ударів парових молотів (Сенч., Опов., 1959, 21); // Який використовує тепло пари. Залежно від виду теплоносія центральні системи опалення називаються паровими, водяними і повітряними (Довідник сіль. будівельника, 1956, 388).
2. Приготовлений для споживання дією пари. Парові котлети.
ПАРОВИ́Й2, а́, е́. Який знаходиться під паром (див. пар1). Гречку сіють у паровому полі до сівби озимини і після збирання основних культур, які рано звільняють поле (Колг. Укр., 6, 1956, 22); // Заснований на використанні парів. В епоху Київської Русі існували різні системи землеробства — вирубна, перелогова та парова з двопільною і трипільною сівозмінами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 403).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 72.