ПАРТЕ́Р, у, ч.
1. Нижній поверх звичайно театрального залу з місцями для глядачів. Вона була завбого вбрана для передніх рядів партеру… (Л. Укр., III, 1952, 706); Зал вміщав шістсот глядачів тільки в партері (Ле, В снопі.., 1960, 187); // збірн., перен. Глядачі, що займають такі місця. Весь партер і ложі бенуара буквально затаїли подих (Довж., І, 1958, 167).
2. Відкрита частина парку, саду і т. ін., оздоблена газонами, квітниками, фонтанами тощо, звичайно розташована на плоскій місцевості. Площу перед громадськими будинками, біля пам’ятника, в парку, на майдані, на якій розміщені квітники, газони, малі архітектурні форми, .. композиційно пов’язані в одне ціле, звуть партером (Озелен. колг. села, 1955, 178).
3. Положення у спортивній боротьбі, при якому борець лежить на килимі або, стоячи на колінах, спирається на нього руками.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 77.