ПАРУБЧИ́НА, и, ч., розм. Те саме, що па́рубок 1. Зорі сяють, серед гаю Дівчата співають, А дівчину парубчина Давно виглядає (Пісні та романси.., II, 1956, 143); Він спитав парубчину, чи не тут, бува, мешкає (Коцюба, Нові береги, 1959, 390).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 81.