ПАРУБЧИ́СЬКО, а, ч., зневажл. Те саме, що па́рубок 1. З незграбного, отяжілого сільського парубчиська перемінився [Іван] в хватського, вродливого молодця (Фр., III, 1950, 144); Граф ураз спалахнув. Цей парубчисько занадто багато собі дозволяє (Донч., III, 1956, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 81.