ПА́РУС, а, ч.
1. Прикріплений на щоглі великий шматок полотна певної форми (трикутний, прямокутний і т. ін.), за допомогою якого вітер рухає судно; вітрило. Човники на веслах і на парусах снувались по затоці (Л. Укр., III, 1952, 611); * Образно. Червоні паруси неба згорталися і спадали слідом за сонцем кудись у чорну прірву (Тют., Вир, 1964, 289); * У порівн. Нараз в безмірному просторі, Мов парус на далекім морі, Маленька хмарка виринає (Фр., X, 1954, 14); Маскувальний халат замиготів парусом на вітрі (Кучер, Чорноморці, 1956, 311).
Під па́русом (паруса́ми); На паруса́х — оснащений вітрилами (про судно) або користуючись судном з такими вітрилами. Бігла під парусом наша байдара (Гонч., Вибр., 1959, 277); З Якубовичем.. Катались на морі під парусом, їздили в гроти (Коцюб., III, 1956, 429); Дуже гарно, коли стільки різних кораблів на парусах.. бігають по морю (Л. Укр., V, 1956, 402); [Гіта:] Ви ніколи на парусах не плавали по Дніпру? [Горич:] Ні. Я більше на тролейбусі (Коч., II, 1956, 331).
◊ Зміни́ти паруси́ — зрадити кому-, чому-небудь. Але ж Тонька, зрадниця, вітровійка, як вона могла так легко змінити паруси? (Гончар, Тронка, 1963, 46); Розгорта́ти (розгорну́ти) па́рус (паруси́) — збиратися в плавання. — А ви, значить, знову в рейс? Знов розгортаєте парус? — зверталися рибалки до капітана (Гончар, Тронка, 1965, 338).
2. рідко. Те саме, що про́мінь. Сонце кидало на гору свої косі ранкові паруси і обдавало рожевим світом (Мирний, І, 1954, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 82.