ПАСТОРА́ЛЬ, і, ж. У європейській літературі і мистецтві XIV — XVIII ст. — жанр, який характеризується ідилічним зображенням пастухів і пастушок на лоні природи, а також твір такого жанру. Приклад Бачинського викликав ряд наслідувань. Появились в його честь оди, пасторалі (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 188); Дві ляльки, персонажі пасторалі, Пастух з пастушкою — старовина! — Кружляють тихо на паркеті в залі Під променем, що падає з вікна (Перв., II, 1958, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 91.