ПАТИ́К, а́, ч. Те саме, що па́лиця 1. Хтось із школярів витяг з-під парти якогось патика й засунув за дверну клямку (Вас., II, 1959, 90); Карпо сидів на пеньку і патиком перегортав з місця на місце торішній перепрілий лист (Іщук, Вербівчани, 1961, 270).
◊ Вси́пати патикі́в кому — побити кого-небудь палкою. Головним злодіям повипікали очі, іншим поприпалювали підошви та всипали по пару сот [по парі сотень] патиків (Фр., III, 1950, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 93.