ПАТИЧО́К, чка́, ч. Зменш. до пати́к. Коли під ногами тріснув найменший патичок, то голос стелився кругом, неначе дим по росі (Март., Тв., 1954, 146); Юра сідає на поліно біля входу до вігвама і з-поміж віт дістає захований там чисто виструганий патичок (Смолич, II, 1958, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 94.