ПАТРУЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех. і неперех. Охороняти або обороняти який-небудь об’єкт, якусь місцевість шляхом обходу, об’їзду і т. ін. патрулем. Він знає, що я в селі не зробив нічого злого, бо він цілісіньку ніч патрулював (Фр., III, 1950, 233); За якісь півгодини хлопці вже летіли на конях за місто патрулювати залізницю (Гончар, II, 1959, 105); Вартові винищувачі, що вже патрулювали в небі, повернули назустріч групі німецьких бомбардувальників (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 78); Дружинники патрулюють на вулиці.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 98.