ПАТЯ́КАННЯ, я, с., зневажл. Дія за знач. патя́кати. Карнавченко провів час добре, роздивляючися навколо і прислухаючись до патякання підлітка-помічника (Сенч., Опов., 1959, 89); — А що про дівчину через твоє патякання поганий поголос, всілякі брехні підуть, тобі однаково? (Коз., Сальвія, 1959, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 99.