ПЕДА́НТКА, и, ж. Жін. до педа́нт. Уже одно те, що в школі є людина не лиха, не черства педантка і притім чесна, — єсть уже велика користь для дітей (Л. Укр., V, 1956, 129); — Я ночував дома. У своєї дружини.. Ось вам і довідка про це.. — Не гоже вам говорити неправду.. Ви ночували не в дружини.. Крім печатки, я бачу ще тут [у папірці] і дату: сьогоднішнє число! Це мені і дає підставу твердити, що ви ночували не в дружини своєї, а у нареченої. — Ох, і педантка ж ви, Ївго Борисівно! Та яка ж різниця! (Головко, І, 1957, 479).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 109.