ПЕЙЗАЖИ́СТ, а, ч.
1. Живописець, який спеціалізується в галузі пейзажу. Пейзажист за допомогою світлотіні й сполучення форм і барв відтворює чи то смуток осіннього присмерку, чи то бадьору радість літнього ранку — і ми відчуваємо в цьому людину, а не тільки природу (Рад. літ-во, 1, 1957, 46); Літературний альманах був багато ілюстрований місцевими художниками — графіками, пейзажистами та портретистами (Смолич, День.., 1950, 91).
2. Письменник, митець, який описує природу. В нашій літературі нема пейзажиста над Вас [О. Кобилянську], і я не знаю, як готова цінити Вас за се, бо дуже люблю пейзаж в літературі і завжди мені його бракувало в нашому письменстві (Л. Укр., V, 1956, 294).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 109.