ПЕ́КАР, я, ч.
1. Робітник, який випікає хлібні вироби. Вітряні Гори були вулицею відвертих, чесних трудолюбів. Тут були пекарі, взуттєвики, цеглярі — робітники тих підприємств, які він бачив, ідучи сюди (Жур., Вечір.., 1958, 368); — Я ливарник! — А я пекар! — Я шахтар! — Я ланкова! — Вчитель я! — Бібліотекар! — всіх нас творчість огріва (Тич., ІІ, 1957, 238).
2. Вид дитячої групової гри, а також одна з дійових осіб цієї гри. В чого тільки за день не нагуляються вони [хлопці]: і в високого дуба, і в квача, і в побивачки, і в пекаря, і в стукалки (Кол., Терен.., 1959, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 110.