ПЕРВОБУ́ТНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що пе́рві́сний 1-3. Приваблювали його дикі гори Алтаю, майже недосліджені, його первобутні мешканці з їхнім старовинним побутом (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 132); З віку в вік там [над Сулою] тирлувались вівці, Гніздились по будяках джмелі. І плила через колючі вінця Солодь первобутної землі (Вирган, В розп. літа, 1959, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 119.