ПЕРЕБИНТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перебинтува́ти; // у знач. прикм. Молодий червоноармієць з перебинтованою головою охоче пригостив Данька своїм ніжним тютюнцем (Гончар, Перекоп, 1957, 596).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 124.