ПЕРЕБЛАГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., рідко. Те саме, що ублага́ти. — Стараюсь сама по собі видумати якісь клопоти, якісь гризоти.., щоб переблагати зависну долю (Фр., VI, 1951, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 128.