ПЕРЕБОЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до переболі́ти 1. І от стою я край могили нині, Під тяжею переболілих літ… (Стар., Вибр., 1959, 19); Вони ніби заново впивалися своїм почуттям, віднайденим, переболілим і від того ще більш спраглим, ще більш солодким (Гончар, Людина.., 1960, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 128.