ПЕРЕБІ́РКА, и, ж. Легка внутрішня стінка, що розділяє на частини яке-небудь приміщення, простір і т. ін.; перегородка. Пілот і механік сиділи в кабіні біля пристроїв, і їхні місця не були навіть відділені скляною перебіркою (Смолич, Ми разом.., 1950, 149); Я задраїв перебірки від першого відсіку та центрального поста (Логв., Давні рани, 1961, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 127.