ПЕРЕ́В’ЯЗ, у, ч.
1. Перекинута через плече стрічка, ремінь і т. ін., що є деталлю вбрання. На ньому [чабанові ] були буйволові постоли, вузькі штани по коліна, гостроверха шапка і смушева безрукавка з широким перев’язом через плече (Тулуб, Людолови, І, 1957, 185).
2. Перекинута через шию пов’язка для підтримування хворої, пораненої руки. Ліва рука, закутана в бинти, висіла на перев’язі (Руд., Остання шабля, 1959, 202).
Бра́ти (взя́ти) на пере́в’яз — підтримувати такою пов’язкою (хвору, поранену руку). З цепом ішов і порубаний Фіалек. Ліву.. руку він взяв на перев’яз (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 782).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 148.