ПЕРЕВА́Л, у, ч.
1. Дія за знач. перевали́ти, перева́лювати1. Перевал через гірський кряж був важким.
2. Найнижче і найдоступніше для переходу місце в гірському хребті чи масиві. Вже вийшли [Владко і Начко] на перевал цитадельної гори (Фр., VI, 1951, 151); Всю ніч і весь день по шляхах і стежках, що вели до перевалу через Карпати, рухалися обози, автомашини, кінні і піші (Петльов., Хотинці, 1949, 222); * Образно. Безтрепетні руки тримають штурвал; Літак свій останній бере перевал (Бажан, І, 1946, 122).
3. перен. Зміна, поворот у розвитку, ході, перебігу чого-небудь. А літо вже на перевалі: Перепочило після жнив (Мур., Осінні сурми, 1964, 15).
4. спец. Глибока оранка, при якій верхній шар землі переміщається на місце нижнього. Під час підняття перевалу під виноградник грунт треба добре заправити органо-мінеральними компостами (Колг. Укр., 5, 1961, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 133.