ПЕРЕВА́ЛЬЦЕМ, присл. Перевалюючись з боку на бік, з ноги на ногу, похитуючись і не поспішаючи (про ходу). Верблюд ішов перевальцем, і помірне одноманітне погойдування заколисувало хворого (Тулуб, В степу.., 1964, 41); Валерій поважно, не кваплячись, все так само перевальцем, рушив з батьком до виходу (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 134.