ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ, тня, ч. 1 Людина, що зрадила свої переконання. — Правда Наливайкова, що на нас може напасти, як коршун на курчат без квочки, отой перевертень лядський, гетьман Жолкєвський (Ле, Наливайко, 1957, 344); Народ мій є! Народ мій завжди буде! Пощезнуть всі перевертні й приблуди І орди завойовників-заброд! (Сим., Земне тяжіння, 1964, 18).
2. міф. За народними повір’ями — людина, чаклуванням обернута на тварину або предмет; нечиста сила, що набрала вигляду кого-, чого-небудь. Хто в траві — врівні з травою; Хто в воді — врівні з водою; Хто у лісі — врівні з лісом, Ніччю — перевертнем бісом? (Бор., Тв., 1957, 119); Найдавнішими з них [вірувань] є пережитки тотемізму у вигляді віри в перевертнів — у здатність людей обертатися на тварин і навпаки, а також обожування сил природи (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 495).
3. діал. Непородиста, нечистокровна тварина; помісь. Перевертні [вівці] продаються або вирізуються на лій (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 138.