ПЕРЕВТО́МА, и, ж. Сильна, надмірна втома. І знов день минув. Блідий, одноманітний.. Тільки втома, перевтома навіть — і більш нічого (Коцюб., III, 1956, 148); Марія незчулася, як, зморена важкими душевними терзаннями й фізичною перевтомою, поклала на лікоть підборіддя, повільно заплющила очі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 165); // Хворобливий стан організму внаслідок перенапруження, надмірної втоми. — Ну, річ відома, — ви занедужали… перевтома… се й не дивниця: так переживати свої ролі… (Л. Укр., III, 1952, 697); Перенапруження організму, особливо розумове, призводить до перевтоми, виснаження нервової системи (Наука.., 1, 1964, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 147.