ПЕРЕВІ́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до переві́рити. Пропустимо дальші запитання і відповіді двох старих, перевірених довгими роками, майже чи не з дитинства, друзів (Довж., І, 1958, 105); Глибоко свідома є творчість наша, перевірена на масах (Тич., III, 1957, 98); // переві́рено, безос. присудк. сл. Звечора віконниці міцно взято на прогоничі, уважно перевірено засуви: в таку ніч усього можна чекати (Кир., Вибр., 1960, 288).
Переві́рений на що — підданий аналізу для виявлення наявності якого-небудь складника, елемента і т. ін. Воно [насіння] добре просушене, відкаліброване, перевірене на схожість (Рад. Укр., 31.1 1961, 2).
2. у знач. прикм. Який пройшов перевірку, підданий перевірці. Гірка перевірених зошитів росте (Кучер, Трудна любов, 1960, 276).
3. у знач. прикм. Вірогідність якого безсумнівна; точний. — У мене є перевірені відомості, що в завтрашньому бою прапор полку перебуватиме у вашій роті (Ю. Янов., II, 1954, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 141.